Flashback
Повернутися в свою квартиру після двох місяців евакуації - це трохи сюрреалістичний досвід.
Ходиш, як у музеї, роздивляєшся все як в перший раз. Погляд мимоволі фіксується на випадкових епізодах.
Ось розкладена настільна гра, в яку не дограли з донькою.
Ось забуті речі.
Книжка, яку забрав з Нової Пошти напередодні. Почав читати і залишив її тут.
Порожні тарілки кота. Кіт теж в евакуації, звикає до сільського життя.
Ось приємним помаранчевим кольором горить Playstation в сплячому режимі. Не встиг вимкнути її, поспішав.
Все це згадуєш і оцінюєш відсторонено: начебто все знайоме і одночасно вже трохи чуже.
А Київ наразі викликає у мене спогади про пост-Чорнобильский час 86-го. Теж кінець квітня. Теж чудова сонячна погода і підсвічений світлом тендітний цвіт дерев і соковита зелень. І при цьому аномально порожньо на вулицях.
Щемко.

Коментарі
Дописати коментар