Речове

Війна змусила переглянути ставлення до речей. До того, чим користуєшся у повсякденному вжитку. Концепція практичного мінімалізму отримала нове бачення у вигляді тривожної валізки. Навіть, якщо валізка - це рюкзак на багато десятків літрів, стало очевидно, що багато з собою не унесеш. І варто розуміти: те, що не вміщається в валізку, може за збігом обставин лишитися десь у минулому назавжди. Бути знищеним, розтрощеним, вкраденим, спаплюженим, згоріти вщент.

Це виводить оцінювання вартості і корисності речей на новий рівень.

При цьому вартість - не обов'язково матеріальна. А корисність - відносна. Річ може бути проста, дешева. Якийсь дріб'язок. Але з ним пов'язані спогади, емоції, особисті чи сімейні історії. Така річ заспокоює, надихає, нагадує, надає душевного комфорту. Коли події навколо - суцільний травматичний досвід - "душевні" речі стають особливо важливими.

Але знову ж таки, в валізу все не вмістити. Доводиться сортувати - і речі, і спогади, і емоції. Щось матеріальне береш з собою, інше - лишаєш, фіксуючи його ментально, запам'ятовуєш.

Добре, що сучасні фотоархіви тепер переважно у хмарі, і можна не перейматися за улюблені фотографії. Аби ловив десь інтернет.

На суто функціональні речі теж дивишся інакше. Комфортне тепле взуття; міцна куртка з надійною фурнітурою; футболка, здатна витримати багаторазове прання; ноутбук, що працює довго, справно і не гальмує; автівка, яка вчасно пройшла ТО, і тепер може без проблем вивезти тебе з гарячої зони.

Прислів'я про те, що я "недостатньо багатий, щоб купувати дешеві речі" раптово і неодноразово підтверджується суворою практикою. Дорогі якісні речі служать довше, менше потребують ремонту і заміни (що в умовах війни робити важко). Та й власне сам досвід користування якісним - це специфічне задоволення, на яке часто не звертаєш увагу.

Війна вимальовує новий баланс між душевним і функціональним. Створює сенсове тло, яке замінює звичний консюмеризм і підкреслює реальні потреби. По-своєму, це звільнює.