Рустикальне
В селі зранку добре. Просинаєшся. Мружишся на сонечко, що пробивається скрізь фіранки. Чутно як співають пташки, і десь вдалечині надривається півень. Зі сторони полів гуркотить трактор - вже почалась посівна.
Всі елементи рустикального затишку на місці, як у книжці. Не вистачає хіба що побрехеньок з хриплого динаміка радіоточки: неквапливого інтерв'ю з хліборобами про те, як справи йдуть добре, належним чином, як здавна заведено.
Тихий, спокійний, мирний ранок. Здається скрізь так. І можна встати, поснідати з апетитом, без поспіху зібратися і поїхати назад, до міста, де все, як завжди.
Але чим далі відступає сон, тим ближче підступає відчуття справжньої воєнної реальності. Аж поки не захлинає з головою, тільки-но відкриваєш стрічку накопичених за ніч новин.